без цукру

Роман Штігер, 27.01.2012 року

усе насправді так просто

рахувати дні до весни

що залишилось нам пережити

спільні світанки

миттєвості

подихи

чай без цукру бо так найкраще відчувається смак

часом спотикатись на зовсім рівних площинах

робити травми від яких ще не придумали ліків

часом недбало ламати надто слабкі нігті

інколи стереобачення інколи стереотипи

мені стиснуто горло повітрям німим

ти знаєш хочеться врешті-решт не прокидатися

цими зимовими ранками

поряд із цими клятими xвойдами

вода недбало протікає попід ключицями

і птахи cобі гніздяться

мов приміські авіалайнери недалекого плавання

на кінчиках твого гнучкого волосся

я боюся тебе сильно хотіти

я боюся тебе миттєво втратити

я боюся війни де немає загиблих і ранених

завжди зупиняйся на пів міліметра від зайвого

подиху і впевнено знай що тебе

хтось таки почує відчує на смак біль

десь на дні твого застереження

на поверхні того що не дає тобі просто забутись

просто залишити все це і піти до світла

за покликом голосу що завжди жив у тобі

виколюй мені голкою очі якблука зірки твого піднебесся

розрізай мене повільно розтягуючи ноту ля до кінця

alt плюс 0 дорівнює цілковита безвихідь

а той білоцвіт у небо вп'явся іклами вбивцями

а нам би лиш перебути пережити перекреслити дні

що пройшли і забутись водночас

розтанути без води

згоріти без попелу

піти без слідів по вологій землі

Читати коментарі (3)

Рейтинг	Оцінили	Переглянули
5	Роман Миронов , Лісова , Сергій Рибницький , Ольга Смілик , мішаміша.	48