Портрет душі

Ігор Стожар, 28.01.2012 року

Закрутило, замітає, сніговій лютує,

Скуто землю, води стали, зима порядкує,

На дубині стука дятел, шукає поживу,

Холод гілки натягнув, неначе тяти́ву.

На підділлю слідів видно, то кози ходили,

А у ґазди краєм поля два дики порили.

Коло скирти малі нірки - для мишей хатина,

Он ди парою гноянка, там живе скотина.

Долом стелиться туман, а горою димом,

Кури ходять по дворищу, копирсають сіном.

Молодиця із хліва молоко понесла,

Інша повагом чіпає воду на чересла.

Якось тихо у селі, лиш псів чути голос,

Про політику мовчать, говорять про колос.

Бараболька щоб вродила і кукурудзина,

Щоби ситою була сім'я та маржина.

Усе інше не від Бога, не з золота їли,

Часто-густо у холоді і голодно жили,

Та лице зосталось добре, у помислах чисто,

І в душі, неначе в храмі, сіяє намисто.

Ігор Стожар

Читати коментарі (1)

Рейтинг	Оцінили	Переглянули
5	Сергій Рибницький , hryak , Окайда , Лісова , Lily.	35