Скіфські кургани

Стоять кургани величаві

Покриті тереном курчавим,

Та сивою сон-травою

І ніжним цвітом звіробою

Немов заснули ті кургани

Окутані густим туманом,

А поруч клени у тіні,

Немов скіфи на коні.

Ромашки білі там зростають

На схід голівки повертають

Немов би сонечко вітають,

Про щось своє собі благають.

А рядом трави поросли

З слідами свіжої роси.

У траві коники стрекочуть

Про щось своє собі торочуть,

А в небі жайворон співає,

Та соловей не замовкає.

У полі дзвінко де-не-де

Розмову перепел веде,

То замовкає раптом в мить,

То знов покаже в співі прить.

Як вартовий ховрах стоїть.

Стоїть очима не моргає

Немовби слуха хто співає

Нору свою охороняє

Від орлів які кружляють

І з висоти спостерігають

Земну красу-Боже творіння

Чарівну силу Його вміння.

Кругом безкрайнії поля

Покрита травами земля

Теплий вітер там гуляє

Пестить всіх і обіймає

Як хвилі він траву колишить

Немов дитя у яслах тішить.

Хатинка там немов в раю

Стоїть самотня на краю,

Стоїть із гаю виглядає

І більш нікого там не має.

Настане вечір спів лунає,

І соловей не замовкає,

Та місяць ріг вперед несе,

Немов зірки свої пасе.

Я на кургані все стою,

чекаю дівчину свою.

Тепер хатинки там немає,

Ніхто там більше не кохає

Дорога бита там не в’ється

Лиш сич собі в гаю сміється,

Та сплять кургани в самоті

В своїй величній красоті .